Будь ласка, українською, панове!
Кац@пської не розумію я.
Бо вчила не язик, а рідну мову,
Вона ж моя, до йотоньки моя!
Будь ласка, українською, народе,
Чи ж варто гнити у душі щодень?
Вмирає нація, коли вбивають мову
І залишається обгортка з них лишень.
Будь ласка, українською...Будь ласка!
Чужому вчитись не цураюсь я,
Але не знати мови — це поразка
Не наша тільки, а твоя й моя!
Будь ласка, українською сьогодні,
Щоб діти не соромились її,
Бо близько буде біля нас безодня,
Коли ж до мови будемо черстві.
Будь ласка, українською, панове...
Щоб рід наш жив і був могутній цвіт.
Невже не соромно не знати рідне слово?
То чим ми хочем дивувати світ?
Будь ласка, українською, на хвилю...
Бо тільки в ній я чую передзвін,
І поле в житі , небо синє-синє
І бачу тих, що вже встають з колін.
Будь ласка, українською, панове,
По пояс я вросла в своїй землі.
І знаю точно, що батьківська мова
Ще з молоком грудним тече в мені.
Будь ласка, українською, панове...
Це наш живий, ще з прадідів ланцюг,
Який єднає покоління словом,
Народ єднає, а не волоцюг!
Будь ласка, українською, панове...

© Оксана Граб'юк
« Українською, будь ласка!»